ГОЛОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Нічим не покритий; обдертий. Метрів за десять від прямовисного горба світить своїми голоребрими дерев’яними стінами невеличка самотня хатина. Вона — без покрівлі, без стелі, без вікон та дверей (Літературна Україна, 11.IX 1962, 1).
ГОЛОРЕБРИЙ
Тлумачення слова