ГОЛОП’Я́ТИЙ, а, чол., розм. З голими п’ятами босий. Без чобіт, голоп’ятий, Він поліз по стіні… У гімназії П’ятій Щось мелькнуло в вікні (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 395);
// перен., зневажл. Про вбогу людину. — Бреши, бреши… Потрібні ото пану Луцеві такі нічліжники, як ти, голоп’яті! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 374).
ГОЛОП’ЯТИЙ
Тлумачення слова