ГОЛОДУВА́ТИ, ую, уєш, недок.
1. Залишатися без їжі довгий час, постійно недоїдати. — Я тут є сотник, голодувати не буду: той прийде з хлібом, той з паляницею (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 190); — Бур’яни снігом замело. Голодують пташки (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 122).
2. на що, перен. Гостро відчувати нестачу чого-небудь вкрай необхідного. — У нас води мало — це так, але ще більше на неї голодують оті чаплинські та калачанські голодранці… (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 190).