ГОЛОДУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до голодувати. Вміст ростових речовин у листках голодуючих на азот рослин був у десять разів меншим, ніж в листках рослин з нормальним азотним живленням (Український ботанічний журнал, XVII, 1, 1960, 19);
// у знач. прикм. Всипали двір [епіскопа] голодуючі люди. Але на злидні та горе чуже Жмикрут отой споглядав байдуже (Павло Грабовський, I, 1959, 240);
// У знач. ім. голодуючий, чого, чол. Той, хто голодує (у 1 знач.). Голодуючі часто придибували в монастир умирати. Але було суворе розпорядження ігумені — нікому не давати й крихти хліба (Олесь Донченко, III, 1956, 168).
ГОЛОДУЮЧИЙ
Тлумачення слова