ГОЛОДРА́НЕЦЬ, нця, чол., зневажл. Убого одягнена людина; обідранець. — А ви б до цих петличок дали б нам гімнастьорки й штани! Дивіться, якими шарпаками-голодранцями воювати посиласте! (Юрій Смолич, Мир… 1958, 400);
// Убога людина; бідняк. [Писар:] До статечного чоловіка не пішов [учитель], а пішов до голодранця (Борис Грінченко, I, 1963, 323);
// Уживається як лайливе слово. — Чи маю сто разів до тебе говорити, ти, шибенику, голодранче, розбійнику один, га? (Іван Франко, I, 1955, 227).
ГОЛОДРАНЕЦЬ
Тлумачення слова