ГОЛІ́ВОНЬКА, ГОЛО́ВОНЬКА, и, жін. Пестл. до голівка. Вона підняла од шитва голівоньку, глянула любо, всміхнулася (Марко Вовчок, I, 1955, 162); Головонько моя бідная, В мене ненька та нерідная (Українські народні ліричні пісні. 1958, 373); * Образно. Раннього майового ранку ухмиляється будякова квіточка першому промінню ясного сонця, теплому, ясному й пестячому її свіжу рожеву голівоньку (Панас Мирний, I, 1954, 57); Цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До білого пониклого Личенька лілеї (Тарас Шевченко, I, 1951, 355).
ГОЛІВОНЬКА
Тлумачення слова