ГОЛІ́ВКА, и; ж Зменш.-пестл. до голова 1. — Підніми ж бо голівку, доню, та глянь на старого батька! (Марко Вовчок, I, 1955, 93); Чорний вуж, здіймаючи вгору лакову голівку з жовтими пелюстками, швидко плазував у гущавину (Олесь Донченко, III, 1956, 166).
♦ Гладити (погладити) по голівці див. гладити.
ГОЛІВКА
Тлумачення слова