ГОЛІТИ, ію, ієш, недок., рідко.
1. Ставати голим, нічим не вкритим. Вітер — аж пісок голи; зганяє воду з піску — він і голіє (Словник Грінченка).
2. перен. Убожіти. Живемо без змін, багатіти немає змоги, а голіть дальше нікуди (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 34).