ГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до голити 1. На його гладко голеному, червоному і блискучому, як стиглий помідор, виду.. малювалась зарозумілість (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286); Вона [людина] давно не стрижена, не голена і взагалі має вигляд дорожній (Іван Микитенко, I, 1957, 345);
// у знач. прикм. Кобзар був старий і сивий, з голеним підборіддям і довгими вусами (Олесь Донченко, VI, 1957, 238).
ГОЛЕНИЙ
Тлумачення слова