ГОЙНИЙ 1 а, е. Який загоює пошкодження на тілі; цілющий. — Є у нас м’які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно на вас чекає (Леся Українка, I, 1951, 433); * Образно. Милий, тихий, гойний для втомленої душі божественний краєвид (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 547).
ГОЙНИЙ 2, а, е, розм. Щедрий, багатий. Його жінка була не поміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229); Стрілася [Марія] з життям, гойним на поневіряння, злидні і муки (Натан Рибак, Час, 1960, 84).