ГОДИТИ, годжу, годиш, недок.
1. неперех. Задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане; догоджати. Старому та слабому годи завше, як малому (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 147); Вимагає він повсюди, Щоб йому годили люди (Степан Олійник, Вибр., 1959, 195); * Образно. Дружно зійшли наші бурячки. Я вже їм годила, я вже їх плекала, як тих немовлят (Олесь Гончар, I, 1954, 493).
♦ Годити, як (мов, немов, наче і т. ін.) [лихій] болячці див. болячка.
2. перех., діал. Наймати. Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 216).