ГО́ДНИЙ, ГОДЕН, годна, годне, розм.
1. Те саме, що гідний 1. Щоб бути годним своєї коханої,.. я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Ділом істинним я доведу народу, Що годен імені народного слуги (Микола Бажан, I, 1946, 83).
2. Який може, має сили і здатність виконувати, робити що-небудь. — До столярської роботи не приймають, там треба стояти, бігати, а я не годен (Іван Франко, II, 1950, 10); Йти Юра не годний — він ледве переступає і припадає, навіть і сам не знає, на котру з ніг (Юрій Смолич, II 1958, 56).