ГОДІВНИ́ЦЯ, і, жін.
1. Спеціальний пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці і т. ін. Доярки поставили перед правлінням [колгоспу] вимогу механізувати роздавання кормів по годівницях (Колгоспник України, 3, 1961, 271).
2. рідко. Жіночий рід до годівник. У народі кажуть: «Земля — годівниця, але й вона їсти просить» (Радянська Україна, 31.I 1963, 1).