ГОДІ́ВЛЯ, і, жін. Те саме, що годування. [Чоловік:] Чи бач, який? почув про хліб розмову та про годівлю, то й собі: дай хліба! (Леся Українка, II, 1951, 138); Збільшення надоїв — результат зразкового утримання і правильної годівлі худоби (Радянська Україна, 6.II 1955, 2); Він досяг того, що на певні сигнали, як от махання прапорцем, голуби зліталися на годівлю (Олесь Донченко, I, 1956, 54).
ГОДІВЛЯ
Тлумачення слова