ГНИЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гнити. Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє [встигне] відпочить, Як твій труп, у мглі гниючий, Робаки почнуть точить (Павло Грабовський, I, 1959, 228); Всі узбережні села проклинали сиваське безмежне болото, задихаючись від нього, від гарячого смороду мертвих, гниючих у ньому водоростей (Олесь Гончар, II, 1959, 397).
ГНИЮЧИЙ
Тлумачення слова