ГНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гнути 1. Щорсом вона [зброя] кута, У бою не гнута, Під червоними знаменами Слава їй здобута! (Андрій Малишко, I, 1956, 190);
// у знач. прикм. Велика весела хата.., кругом попід стінами гнуті стільці; з боків — двері (Панас Мирний, V, 1955, 179); Наші гнуті човники спроквола повзли гирлом, (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 405).
ГНУТИЙ
Тлумачення слова