ГНУЧКИ́Й, а, е.
1. Який легко тіпається, гнеться. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 307); [Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (Олександр Корнійчук, I, 1955, 99);
// перен. Здатний легко змінюватися, багатий на відтінки (про голос, мову і т. ін.). Гнучкий голос може легко змінювати, тембр і тон вислову (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 128); Народні прислів’я і приказки — особливо багатий і гнучкий жанр народної творчості (Вітчизна, 5, 1956, 167); Широкі перспективи відкрито.. для вивчення багатої лексики і гнучкого синтаксису Шевченка (Максим Рильський, III, 1956, 239).
2. перен. Який вміло і швидко застосовується в різних обставинах. В. І. Ленін вказував, що Комуністична партія повинна проводити гнучку зовнішню політику з тим, щоб запобігти воєнним сутичкам з капіталістичними країнами (Український історичний журнал, 2, 1960, 34); В артілі розробили і використовують гнучку систему додаткової оплати (Радянська Україна, 9.IV 1961, 2).