ГНО́МОН, а, чол.
1. Старовинний астрономічний інструмент, що являв собою вертикальний стрижень на горизонтальній площадці, за допомогою якого визначають висоту і азимут Сонця.
2. Сонячний годинник, що діє за допомогою цього інструмента. По тіні, яка відкидалась від стовпа на циферблат, визначали час дня. Такий годинник називали гномоном (Наука і життя, 12, 1960, 17).