ГНОМ, а, чол. У давньому фольклорі германських і романських народів — дух у вигляді потворного бородатого карлика, що нібито жив у надрах землі і охороняв підземні скарби. Он десь блиснув під горою світ: то печера освічена, там танцюють гноми (Нечуй-Левицький, III, 1956, 312); Нарешті бороду скинено під ноги. Анрі-Жак із бородатого гнома обернувся на бравого хлопця, трохи тендітного і малого на зріст (Юрій Яновський, I, 1958, 400); * У порівняннях. У травах коник, як зелений гном (Максим Рильський, I, 1956, 63).
ГНОМ
Тлумачення слова