ГНІВНИЙ

ГНІ́ВНИЙ, а, е. Який перебуває в стані нервового збудження, гніву. Зоя.. все була сердита, все гнівна, все чогось їй недоставало (Ольга Кобилянська, III, 1956, 488); На всіх континентах люблять пристрасного борця за щастя людей — гнівного Тараса Шевченка (Наука і життя, 3, 1961, 18);  * Образно. Гнівні вітри облягли село (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 153);
//  Який виражає гнів, перейнятий гнівом. Гнівні слова Шевченка кликали в бій проти царизму, проти панів українських, польських, російських (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 6); Урущак блиснув гнівним поглядом на зоотехніка (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 551).