ГНІЙО́К, йка. чол. Зменш.-пестл. до гній 2. — Я їх [писак]
// мої сади, то на конюшенний двір, то у вівчарню, щоб скрізь гнійок до купок змітали та гори насипали (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 249); — Як у вас із гнійком? Я хотів би купити візок-два, — влесливо заговорив Аптон, боячись почути відмову (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 13).
ГНІЙОК
Тлумачення слова