ГЛИНОБИ́ТНИЙ, а, е, був. Міцно, щільно збитий з суміші глини і порізаної соломи або дрібного каміння, піску і т. ін. Крім напівземлянок, характерних для ранньотрипільського часу, будували і глинобитні наземні споруди (Нариси стародавньої історії УРСР 1957, 55); У кутку, на підвищенні з ґрунту, стояла глинобитна шч куполоподібної форми (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 41); Корівник будувався оригінальним способом: над старим, глинобитним, зводився новий цегляний — вищий і більший (Юрій Смолич, III, 1959, 558).
ГЛИНОБИТНИЙ
Тлумачення слова