ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е. Який має у своєму складі домішок глини. Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [ріка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (Іван Франко, VIII, 1952, 381); Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м’яка, а друга глинкувата або з піском (Мирослав Ірчан, II, 1958, 84).
ГЛИНКУВАТИЙ
Тлумачення слова