ГЛИБШАТИ, ав, недок.
1. Ставати глибшим. З хляпанням падає чорне жабуриння обабіч канавки — глибшає русло… (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 167); Маленька Субан і циганча Челебі вигрібають з могили каміння і землю, і вона все глибшає й глибшає (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 52).
2. перен. Ставати більшим; поглиблюватися. Журба Христипи ширшала, вищала, глибшала… (Панас Мирний, II, 1954, 191); Як горе народне згуртовує всіх! Як зближує, здружує всіх небезпека! Як глибшає ніжність до друзів своїх!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер.., 1959, 247).
3. перен. Ставати темнішим. А вечір глибшає. Рожево-сиза мла Оповиває степ, людські голубить душі, І хмарки плямами розбризканої туші Стають на обрії, подібному до скла (Максим Рильський, I, 1956, 82); Ніч темнішала, глибшала, і тим дужче блищав вогник у вікні (Семен Скляренко, Помилка, 1933, 140).
4. перен. Ставати змістовнішим, серйознішим. А гарно тут! Так легко в горах дишеш, Такий привабний на вершинах сніг, Що, глянувши, — і сам стаєш чистішим І глибшаєш у помислах своїх (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 32).