ГЛУЗЛИ́ВИЙ, а, е. Який виражає глузування. Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде щось, жорстоке (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 378); Глузливий сміх козацький дзвінким ляпасом хльоснув Яремі в обличчя (Яків Качура, II, 1958, 413).
ГЛУЗЛИВИЙ
Тлумачення слова