ГЛУЗЛИВО. Присл. до глузливий. — П’ю за сміливість!. — Хе-хе-хе! за сміливість!.. — глузливо шепотить Хо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170); Писарчукові очі глузливо усміхалися (Олекса Десняк, I, 1955, 7); * Образно. Пружно рипів сніг під важкими чобітьми, глузливо всміхався місяць, позираючи на землю з сивого безмежного простору (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 374).
ГЛУЗЛИВО
Тлумачення слова