ГЛУШИ́ТЕЛЬ, я, чол.
1. спец. Пристрій, що зменшує силу звуку, шуму двигуна і т. ін. На тракторі.. встановлено глушитель шуму (Лікарська експертиза.., 1958, 31).
2. перен., зневажл. Той, хто перешкоджає розвиткові, вияву чого-небудь. В наш вік глушителям критики нема пошани! (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 598).