ГЛУШИНА, и, жін.
1. Зарослий ліс або сад. В гаїв зеленій глушині уже конвалії одквітли (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 76).
2. Віддалені від культурних центрів, малолюдні, тихі місця. [Аецій Панса:] А тобі либонь після сільської глушини Рим очі осліпив (Леся Українка, II, 1951, 357); Волинь, яка споконвіку була сонним краєм зелених таємничих лісів.. і глушиною, є сьогодні шахтарським краєм (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 265).