ГЛУМЛИВИЙ

ГЛУМЛИ́ВИЙ, а, е. Який має нахил до глуму. Ніхто не заговорить, ані привітав. Міські все люди, нещирії, глумливії (Марко Вовчок, I, 1955, 45);
//  Який виражає глум. Увійшов Ернест з там самим, що й попереду, виразом глумливого усміху на обличчі (Іван Франко, VI, 1951, 296); В голосі сторожа відчувається щось глумливе, злорадне (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 170).