ГЛУМЛИВО. Присл. до глумливий. — Жаль вам, що ви не були там, де я ходив? — відповів [Сава] глумливо (Ольга Кобилянська, II, 1956, 35); Він був високий на зріст і доброго складу чоловік. З голубими очима, правильним профілем обличчя, русявим волоссям, з глумливо складеними вустами (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 226); * Образно. Глумливо шуміли на вітрі зелені сосни, кудись у безвість тяглися лісові нетрі (Юрій Збанацький, бдипа. 1959, 86).
ГЛУМЛИВО
Тлумачення слова