ГЛУХУВАТО. Присл. до глухуватий 2. Лагідний, ласкавий, глухувато-одноманітний, він [туркіт горлиці] таїть у собі якийсь особливий чар (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 74); — Ми чули тут доповідь товариша Мартинова, — сказав [Чумак] напружено, глухувато (Олесь Донченко, I, 1956, 442).
ГЛУХУВАТО
Тлумачення слова