ГЛУХОМА́НЬ, і, жін., розм. Те саме, що глушина. У гуркоті моторів потонули голоси. Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 328); Миргород і Сорочинці. Колись тут була глухомань. Люди вірили в бога і чорта, у відьом і різні чаклунства (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 172).
ГЛУХОМАНЬ
Тлумачення слова