ГЛУХНУТИ, ну, неш, недок.
1. Втрачати слух, ставати глухим. Люди глухли від ненастанного шуму (Іван Франко, VIII, 1952, 7); Снаряди летять, здається, над самою головою, аж глухнеш від них, аж лопаються барабанні перетинки (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 94).
2. Ставати нечутним; затихати (про звуки). Сурма покликача судового проривається крізь галас, але глухне (Леся Українка, II, 1951, 530); За поворотом пісня глухне, а потім і зовсім втихає (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 115).
3. Переставати діяти (про мотор) Задні пасажири клюють носами у плечі передніх, мотор глухне, злива молотить по машині (Юрій Яновський, I, 1958, 595).
4. перен. Поступово зменшуватися; слабшати, зникати. Сили мої глухнуть, серце тлів… а я думаю зробити що добре… (Панас Мирний, V, 1955, 346); Де трафарет — там поезія глухне, думка в’яне, почуття зника (Літературна газета, 12.I 1962, 2).
5. Переставати розвиватися; занепадати. — Пустіє, глухне наш край!.. — казав іноді Мирін, згадуючи давнє (Панас Мирний, I, 1954, 85).