ГЛІД, глоду, чол. Колюча кущова рослина, яку вирощують як декоративну або для живоплоту. Глід. Відомий великий кущ, досить декоративний весною, під час цвітіння, і восени, коли почервоніють рясні плоди (Озеленення колгоспного села, 1955, 92); На схилах яру, в колючих хащах терну і глоду, виводять пташенят сорокопуди (Олесь Донченко, VI, 1957, 70);
// Плід цієї рослини. І ласощі все тільки їли, сластьони, коржики, стовпці, Часник, рогіз, паслін, кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці (Іван Котляревський, I, 1952, 149); * У порівняннях. В піску зостався той зрадливий слід її [дівчини] ноги з ясними підківками, Що серце коле, як червоний глід (Максим Рильський, Поеми, 1957, 13).
ГЛІД
Тлумачення слова