ГЛЕВТЯ́К, а, чол.
1. Глевкий хліб. Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (Іван Котляревський, I, 1952, 134); Козаков довго дивився, як дітвора жадібно давиться гарячими глевтяками, і несподівано встав, зітхнувши (Олесь Гончар, I, 1954, 10).
2. перен. Повільна у рухах, неповоротка людина. Коли б зчепитися вручну, — то навряд чи цей глевтяк вирвався б з Юхимових жилавих рук (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 311).