ГЛАГОЛИЦЯ

ГЛАГО́ЛИЦЯ, і, жін. Одна з двох абеток старослов’янської мови. Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти — кирилицю і глаголицю, причому питання про співвідношення і відносну давність цих алфавітів досі повністю не розв’язане (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 499); Друга [абетка] також пізніше стала зватися «глаголицею» — від букви «Г» («глагол»), що означала в старослов’янській мові — «мову», «слово» (Радянське літературознавство, 5, 1958, 45).