ГЛАДЬ, і, жін.
1. Те саме, що гладінь. Блакиттю на гладі асфальтного плеса Відбилися синіх вагонів ряди (Микола Бажан, Роки, 1957, 246); Верби, зазираючи в дзеркальну гладь води, відбивались у ній кожним листочком (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 398).
2. Вид вишивки, в якій стібки щільно прилягають один до одного, суцільно покриваючи узор. Дівчина вміла мережити, вміла вишивати і простим хрестиком, і болгарським, і навіть гладдю (Олесь Донченко, III, 1956, 92).