ГЛАДІ́НЬ, і, жін. Рівна, гладка поверхня. День тихий, морська гладінь простяглася далеко-далеко (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 239); Він Так шліфував гладінь камінних стіп, Що стіни сяли дзеркалом тоді (Микола Бажан, II, 1947, 250).
ГЛАДІНЬ
Тлумачення слова