ГІ́РШЕ, ГІРШ.
1. Присл. до гірший. Батько з шкури ліз, щоб одягти Раїсу не гірш од попівен (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 312);
// у знач. присудк. сл. Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать (Тарас Шевченко, II, 1953, 90).
2. Уживається у знач. більше. Бачить [панночка], що корюся, та ще гірш мене зневажає (Марко Вовчок, I, 1955, 18).