ГІПНОТИЗУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Піддавати гіпнозу; усипляти. * У порівняннях. — А втім, — вів далі Гріпич рівним, безстрасним тоном.. ніби гіпнотизуючи, — відношу і той і цей ваш рапорт.. на рахунок хвилевого вияву легкодухості (Іван Микитенко, II, 1957, 531).
2. перен. Непомітно підкоряти своїй волі, впливові; зачаровувати. Тиша. Поволі-поволі шумить дерево якоїсь тягучої, довгої, дрімотної — гіпнотизує душу (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 228); Очі Потоцького потьмарилися, наче море перед бурею. Здригнулися, насупилися брови. Очі наказували, гіпнотизували (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 270); — Та скиньте геть оті окуляри, Віталію Несторовичу, не гіпнотизуйте мене туманним склом (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 442); З пелени її довго сиплеться на сцену золотим струменем пшениця, гіпнотизуючи людри́ (Іван Микитенко, I, 1957, 85); Безхитрісний був [Ничипір], ясний для кожного. Такий гіпнотизує силою своєї певності, за таким підеш, якщо й не захочеш (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 199).