ГІ́ЛЬДІЯ, ї, жін.
1. У період раннього середньовіччя в Західній Європі — об’єднання купців і ремісників для захисту своїх інтересів або цехових привілеїв. З XII ст. на Русі існували подібні до західноєвропейських гільдій купецькі організації, що охороняли спільні інтереси купців (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 443).
2. У дореволюційній Росії — один із розрядів, на які поділялося купецтво залежно від майнового стану. Юрій Воронченко, син купця першої гільдії, був великим ледарем (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 10); * Образно. В цій же Карпилівці Боровець обробив таке дільце, що прославився як аферист вищої гільдії (Юрій Мельничук, Поріддя.., 1959, 57).