ГІЄНА

ГІЄ́НА, и, жін. Хижа тварина, що живе в південних країнах і живиться переважно падаллю. [Кассандра:] Хіба гієна винна, що смертю й розпадом живитись мусить? (Леся Українка, II, 1951, 307); В горах і печерах водились найнебезпечніші вороги людини: печерний лев, печерний ведмідь і печерна гієна (Історія СРСР, I, 1956, 4);  * Образно. Риплять підвалини старого світу, вищирили з переляку зуби міжнародні шакали, вовки, гієни (Яків Качура, II, 1958, 104);  * У порівняннях. Чув він [Каїн], як зневір’я, Мов та гієна, здалека кружило Вкруг нього й дух морозило в йому (Іван Франко, X, 1954, 377).