ГІ́ДРА, и, жін.
1. У старогрецькій міфології — потвора з тілом змії і головами дракона. Неподалік від башти.. просвічувалась фігура юнака, вилита з темного металу.. Юнак в радісному напруженні роздирав пащу якійсь потворній гідрі (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 115);
// перен. Про запеклого ворога. Гідрі голову утято, зник фашистський чорний тиск (Павло Тичина, II, 1957, 197); — Товаришу начдив, гідру піймали!.. Поміщик наш! Гетьманський каратель!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 203); З революційними полками він [Котовський] рушив з позицій у тил, коли в тилу підняла свою першу голову гідра білої контрреволюції (Юрій Смолич, IV, 1959, 30).
2. Маленька безхребетна прісноводна тварина (поліп). Спостереження за гідрою в акваріумі показують, що це тварина, і до того ж хижа (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 15); Хіба не мають рації зоологи, які не відокремлюють в самостійну систематичну групу ряд тварин, як зелену гідру, прісноводні губки та інші? (Український ботанічний журнал, XIII, 1, 1956, 16).