ГІАЦИ́НТ, чол.
1. род. а. Декоративна цибулинна рослина з пахучими квітками. — Сниться мені часом, що вона .. все ходить і квітнику поверх левкоїв та гіацинтів і ні одна квітка не вгинається під її легенькими черевичками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 18); По полю хвилями грали трави, між стеблами жовтими й червоними вогниками жевріли тюльпани колихались голубі гіацинти (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 337).
2. род. у. Назва деяких коштовних каменів (граната, аметиста та ін.) червоного, жовтогарячого та жовтого кольорів.