ГЕ́ТЬТЕ, виг. Те саме, що геть 2 1 (стосовно когось, чогось у множині). Соцькі з вірьовкою до Чіпки.. — Гетьте, люди добрі! — крикнув він (Панас Мирний, II, 1954, 185); Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Леся Українка, I, 1951, 41).
ГЕТЬТЕ
Тлумачення слова