ГЕТЬМА́НЩИНА, и, жін.
1. Напівофіційна назва території Лівобережної України, якою з 1667 по 1764 рік управляв гетьман Стоїть одним-одна хатина… З хатини видно Україну І всю Гетьманщину кругом (Тарас Шевченко, II, 1953, 25); Їде з Січі запорожець В рідну Гетьманщину: Там він кинув батька й матір Та ще і дівчину (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 91).
2. Форма державного управління на чолі з гетьманом. Вважала [частина українського дворянства] гетьманщину найзручнішою для себе формою організації влади на Україні (Історія УРСР, I, 1953, 459);
// Час, коли на Україні була влада гетьманів. Розкоренився й рід Саєнків.. То була здавна, ще за гетьманщини, голодна ненажерлива сарана, котра налетіла з Польщі на вільні степи розкішної України… (Панас Мирний, II, 1954, 107).
3. Контрреволюційна буржуазно-поміщицька диктатура на Україні, встановлена у 1918 році за допомогою німецьких окупантів. То були часи утвердження радянського ладу в робітничо-селянській Росії і часи німецької окупації і гетьманщини на Україні (Юрій Смолич, V, 1959, 9).