ГЕТЬМА́НША, і, жін., іст. Жінка гетьмана. А гетьманша, було, вийде Та й кликне в будинок (Тарас Шевченко, I, 1951, 294); Проте гетьманша незабаром померла (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 132); * У порівняннях. Одягну тебе, обую, Посажу [посаджу], як паву, — На дзиглику, як гетьманшу, Та й дивитись буду (Тарас Шевченко, I, 1951, 94).
ГЕТЬМАНША
Тлумачення слова