ГЕРМА́НЦІ, ів, мн. (одн. германець, нця, чол.; германка, и, жін.).
1. Загальна назва народів індоєвропейської мовної групи. Про життя стародавніх германців і слов’ян ми дізнаємося із розкопок стародавніх селищ і могил (Історія середніх віків, 1955, 4).
2. рідко. Те саме, що німці. То з заходу прийшли германці й гайдамаки і золоті лани затяли, мов свинцем… (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 32).