ГЕРА́НЬ, і, жін.
1. Трав’яниста рослина родини геранієвих з яскравими поодинокими або зібраними в двоквіткові пазушні зонтики квітками. На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 280); Виносили з хати фікуси, герань, -калачики; обмивали листочки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 76);
// Субтропічна ефіроносна рослина. Герань рожева — багаторічна вічнозелена напівкущова рослина родини геранієвих (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 394); З сировини герані рожевої добувають ефірну олію (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 318).
2. Народна назва пеларгонії. Палали на вікні герані Та примули (Максим Рильський, Поеми, 1957, 181).