ГЕП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. гепати, гепатися, гепнути, гепнутися. Грицько ухопив герлигу. — А куди?.. куди!.. — закричав. Та — геп! герлигою по горобенятах… (Панас Мирний, II, 1954, 57); Яків мій зрадів та, як дурень з печі, в ноги їй геп! Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Марко Вовчок, I, 1955, 76); Тихій як затруситься та — геп, на ріллю прямо, навзнак і руки розкидав (Андрій Головко, II, 1957, 51).
ГЕП
Тлумачення слова